№ 3
20 січня 2020 року

16.12.2020 07:21

Що замовляють Святому Миколаю прилучани

А Ви вже написали листа Святому Миколаю? Неважливо, дорослі ми чи діти – усі однаково чекаємо цього свята. Кожен із нас бажає заглянути під подушку та знайти подарунок. Хтось мріє про новенький ґаджет, малеча просить супермодні іграшки, а дорослі навіть радіють шкарпеткам із оленями чи теплим капцям. Ну й, звичайно, мандаринки та цукерки – те, що додає святу передноворічного запаху.
Свято Миколая – це один із найочікуваніших днів у році, день, перед яким усі дітлахи намагаються бути якомога чемнішими. А ранок 19 грудня й узагалі має особливу атмосферу. Саме тоді дім сповнений радості й утіхи. Ми бачимо щасливі очі діток, які отримують бажані сюрпризи, та й дорослі посміхаються, побачивши бодай мандарину від Миколая.
Напередодні Дня Святого Миколая ми спробували розпитати прилучан, яких подарунків вони очікують, що готують уже для своїх дітей і про що мріяли раніше.
Цілком зрозуміло, що в різних вікових груп прохання про подарунки різні. 5-річна Марія замовляє ляльку з розширеним набором функцій, Ваня віддає перевагу автотранспорту – машинці BMW на радіокеруванні, Мирослава мріє про планшет, а Андрюша – про іграшкового робота. Дмитрик загадав розумний годинник, який бачив у друга, та маленьких акваріумних рибок. І тільки Аня з Денисом вирішили полегшити Святому життя – попросили невеликого шоколадного Діда Мороза.
Власне, з 4 грудня всі офіційно починають писати листи Санта Клаусу. Це день, коли діти в усьому світі письмово просять подарунків й обґрунтовують, що вони того варті. А українські діти пишуть ще й Святому Миколаю.
І поки малеча мріє знайти під подушкою нову іграшку чи пакунок із цукерками, трохи старші школярі і собі заповнюють бланки. До новорічних дідусів частенько звертаються за формою. Побажання теж різняться: ферма мурашок, піжама єдинорога, ігрова приставка, одяг, блокноти для малювання, новий комп’ютер чи планшет. Першачки просять цукерки, а ще омріяні сенсорні телефони.
Богдан (8 років) пропонує Святому альтернативу – собаку породи боксер або телефон. «Щоб якщо щось одне коштує дорого, то можна подарувати інше», – пояснює дитина.
«Я кожен рік із татом пишу Миколаю листи, – розповідає Леонід, 7 років. — Попросив, щоб мої батьки були здорові і щоб настав мир. А ще хочу машинку на пульті, але мені її бабуся обіцяє подарувати. У Миколая попросив ще шоколадок і кіндерів».

16.12.2020 07:19

Привіт! Хочу розповісти про чудову студію вокального мистецтва «Віночок» Центру творчості дітей та юнацтва. Відвідую її вже давно, тому з нетерпінням чекаю на заняття після канікул.
«Чому?» – запитаєте ви. – Тому, що в нашій студії завжди панує атмосфера творчості, доброзичливості та позитиву. Наш «Віночок» – це єдина родина у великій країні – Центрі творчості дітей та юнацтва.
У нашому «Віночку» є дві «мами» (як ми їх ніжно називаємо): керівник студії Лариса Василівна Корячко та акомпаніатор Катерина Володимирівна Єршова. Наша студія – це вихованці різного віку, тому маємо аж 4 ансамблі. І всіх нас об’єднала любов до сучасної української пісні.
Ми однаково вивчаємо авторські сучасні пісні, світові хіти, народні пісні в сучасному аранжуванні, пісні українських композиторів. Кожне наше заняття цікаве та неповторне. Загалом же наше студійне життя – це виступи в концертах і масових заходах ЦТДЮ та міста і, звичайно ж, участь у фестивалях і конкурсах талантів різних рівнів. Поїздка на фестиваль – це приємні зустрічі, знайомство з новими цікавими й талановитими людьми, це досвід, який ми здобуваємо щоразу.

07.10.2020 17:39

Нова книга письменниці про Густинський монастир, ігуменю Віру, про Бога та час, про життя людини

30 вересня Православна Церква відзначила День пам’яті святих мучениць Віри, Надії, Любові та матері їхньої Софії. Для настоятельки Густинського Свято-Троїцького жіночого монастиря матушки Віри (Віри Григорівни Таран) він був особливим і знаковим, адже День тезоіменництва співпав із її славним 75-річним ювілеєм. Ігуменя зустріла його молитвами й духовними радощами, вагомими здобутками та новими планами, бо підбивати підсумки ще рано.
Вона отримала багато квітів, подарунків, щирих вітань і побажань від гостей, архіпастирів, духовенства та сестер, прихожан Густинських храмів і численних паломників, які прибули на свято.
Серед усіх подарунків був один особливий: матушка Віра отримала нову книгу україно-білоруської письменниці, прилучанки Лілії Бондаревич-Черненко «Букет бузку для Ісуса», яка присвячена саме їй, приурочена до її ювілею та була презентована в цей день у стінах Густинської обителі.
Лілія Черненко – член Спілок письменників України, Білорусі. Пише українською, білоруською, російською мовами.
Рівно п’ять років тому, під час такого ж світлого вересневого свята, письменниця подарувала своїй духовній матері книгу «Ігуменя», а ось тепер – зовсім нову. Вона має 324 сторінки, тверду обкладинку, ошатне, витончене поліграфічне виконання, яке перетворило книгу на цілком розкішне подарункове видання (Житомир, видавництво «Book druk»).
Слід зазначити, що цей масштабний творчий проєкт (до речі, як і попередній) був утілений у життя за кошти відомого на Чернігівщині мецената, давнього та вірного друга письменниці Анатолія Мірошниченка.
Книга складається зі щоденникових записів, есеїв «Життя Ісуса» та «Густинських зошитів». Багатопланова розповідь дозволяє письменниці з’єднати в одне ціле простори й часи, зв’язати воєдино земне й небесне, минуле та сьогодення. Вона виводить нас за межі звичайного, буденного, намагаючись разом із читачем відшукати відповіді на деякі важливі питання Православної віри… А ще – ділиться своєю любов’ю до життя та до Господа нашого Ісуса Христа.
Це вже п’ята книга Лілії Черненко, присвячена питанням людини та віри. Хочу зазначити, що не кожен сучасний письменник відважиться написати таке ґрунтовне дослідження з питань православ’я, але ж Лілія Черненко відважилися. Вона вже чверть століття займається медіаслужінням Православній Церкві, Густинському Свято-Троїцькому монастирю, маючи на це благословення.
«Густинські зошити» – це тексти, у яких письменниця розповідає про вплив древньої обителі на долі людей та їхні душі, на життя Прилуцького краю, Чернігівщини й України в цілому, про подвижництво ігумені матушки Віри, яка разом із сестрами та іншими віруючими підняла Густиню з руїн.
Бути настоятелькою, як стверджує письменниця, – покликання, благословення небес, велика відповідальність і жертовність. Скільки за цим стоїть молитов, хвилювань, турбот і безсонних ночей, праць і нервів, знає вона одна. Непросто бути господинею монастиря (він – великий і складний організм). Але несе свій нелегкий хрест матушка Віра гідно, з честю.
Саме їй, цій неперевершеній Жінці, харизматичній Особистості, Черниці, істинній Поборниці Православ’я, і присвячена ця книга. Лілія Черненко полюбила матушку Віру давно, ще тоді, коли монастир не був таким райським куточком на землі, на який із Божою допомогою перетворила його ігуменя. Пані Лілія любила матушку ще тоді, коли вона не мала таких визначних державних і церковних нагород та орденів, бо люблять і шанують не за це… Письменниця у своїй книзі дякує Богові за подаровану їй милість жити біля обителі, відігріватися від житейських снігів у її святих стінах, спілкуватися з матушкою, щоразу пізнавати Густиню заново...

09.09.2020 08:08

У День знань, коли діти нарешті повернулися до навчання за шкільними партами, Прилуцька міська центральна бібліотека імені Любові Забашти підготувала тематичну книжкову виставку «Україна єдина», яка дотична до тематики проведення перших уроків у школах.
Також зі святом 1 вересня своїх читачів і всіх прилуцьких школярів вітала міська бібліотека для дітей вуличною промо-акцією «Бібліотека – володарка скарбів».
На алеї ім. Любові Забашти всі бажаючі мали змогу ознайомитися з історією бібліотеки, переглянути давні світлини та фотоальбоми. Увагу привертали яскраві нові дитячі книги з різноманітної тематики, книги з бібліотеки героя АТО Г. Матяша.

08.07.2020 07:36

Велична історія нашого міста – це не лише науково зафіксовані факти, але й світлини, спогади, перекази його мешканців.
Саме тому з нагоди 935-річчя міста Прилуцький краєзнавчий музей вирішив запровадити проєкт «Колесо часу. Я і місто».
Співробітники музею пропонують усім прилучанам зробити зовсім не складну, але дуже цікаву річ – погортати сімейні фотоальбоми, послухати розповіді про місто наших дідусів і бабусь та поділитися ними.
Фото біля історичних пам’ятників і будівель різних часів, історії пов’язані з ними – усе це дасть змогу «прокрутити» колесо часу міста та відкрити нові, цікаві сторінки з його життя.
А поділитися своїми фото та розповідями з музейними працівниками можна в приватному листуванні у Фейсбук, електронним листом на адресу Этот адрес электронной почты защищен от спам-ботов. У вас должен быть включен JavaScript для просмотра. або Viber на номер (050) 720 59 33.

08.07.2020 07:33

Увага! Увага! Увага! 26 червня за ініціативи Прилуцького краєзнавчого музею ім. В.І. Маслова розпочався конкурс «7 історико-архітектурних споруд Прилук».
Визначення 7 найкращих споруд відбуватиметься шляхом голосування, яке проходитиме на сторінці краєзнавчого музею у Фейсбук – ви можете ставити лайки під фото будівель, яким віддаєте перевагу, а також завдяки анкетуванню серед громадян, що відбуватиметься щосереди та щовихідних (субота або неділя по черзі) біля пам’ятника Т.Г. Шевченку.
На конкурс представлено 27 споруд ХVІІІ – ХХ століть, серед яких потрібно вибрати 7 найцікавіших для вас в історичному плані та з естетичної точки зору. Інформування (відеосюжети та статті) про будівлі можна буде віднайти у ЗМІ та на сторінці музею у Фейсбук (https://www.facebook.com).
Результати конкурсу буде оголошено на День міста.
Дізнавайтесь більше про рідне місто, приймайте участь у конкурсі.

Список споруд
1. Полкова скарбниця, поч. ХVІІІ ст. (розташована в історичній зоні міста).
2. Спасо-Преображенський собор, поч. ХVІІІ ст. (розташований в історичній зоні міста).
3. Миколаївська церква з дзвіницею, поч. ХVІІІ ст. (розташована в історичній зоні міста).
4. Собор Різдва Пресвятої Богородиці, поч. ХІХ ст. (розташований в історичній зоні міста).
5. Свято- Стрітенський собор, кін. ХІХ ст. ( розташований в історичній зоні міста).
6. Церква Іоанна Предтечі, середина ХІХ ст. (розташована на Квашинцях).
7. Церква Святого Миколая Чудотворця, середина ХІХ ст. (розташована на Сорочинцях).
8. Церква Трьох Святителів, кінець ХІХ ст. ( розташована на Кустівцях).
9. Церква Святого Пантелеймона, поч. ХХ ст. (розташована на Кустівцях).

20.05.2020 10:28

18 травня музейні працівники всього світу відзначають своє професійне свято. Відзначили його й у Прилуках.
Співробітники Прилуцького краєзнавчого музею імені В.І. Маслова завжди креативно підходять до святкувань особливих дат і просто до проведення робочих буднів. Ось і цей святковий день вони вирішили розділити з прилучанами. Не дивлячись на карантинні обмеження, усе ж знайшли спосіб організувати пізнавальну виставку «Цікаві експонати музею» просто під відкритим небом – на майданчику біля пам’ятника В.І. Маслову.

05.03.2020 14:43

27 лютого традиційна літературно-мистецька премія ім. Любові Забашти «Квіт папороті» вкотре зібрала повну залу в Прилуцькій міській центральній бібліотеці, оприлюднивши нові імена талановитих митців.
Ця премія отримала таку назву через згадки у своїх віршах Любові Забашти про цвітіння чарівної квітки папороті.
Завдяки прикладеним зусиллям Ігоря Забашти, сина нашої талановитої землячки поетеси, увіковічення її пам’яті започаткувалось у 2004 році премією «Квіт папороті», а також у встановленні пам’ятників і меморіальних дошок.
Щорічно цього дня прилучани вшановують пам’ять видатної поетеси. Цей рік відзначився не тільки запальними піснями вокальних ансамблів, проникливими цитатами та віршами поетеси, але й презентацією сайту Любові Забашти для літературних митців, над створенням якого працював колектив «Бітрейт» на чолі з Валерієм Іштукіним.
Також глядачів вразила зустріч із онукою поетеси-прилучанки Любові Забашти, Олесею Забаштою, яка на сьогодні є солісткою Національного заслуженого академічного українського народного хору України імені Григорія Вірьовки. Особливо вразила промова юної жінки та подарована жива пісня на слова своєї бабусі «Ой, летіли гуси», яка зачепила душу кожного з присутніх, а в багатьох залишила сльози на очах.

Телефон редакції

(04637) 35299

Реклама