№ 46
15  листопада  2017 року

04.01.2017 08:34

1092 РІК
Перша літописна згадка про місто Прилуки. В Іпатіївському літописі сказано, що того року була велика війна, і половці взяли «три города: Песочен, Переволоку, Прилук и много сел».

1592 РІК
Встановлено Герб Прилук. Точна дата надання герба лівобережній Прилуці не відома, але це сталося не раніше 1592 року, коли князь Вишневецький на Прилуцькому городищі «слободу почав ставити». Герб затверджений Катериною ІІ 1782 року, уніфікований 1857 року, існував до 1917 року. Відновлено герб міста Прилуки 1994 року.

1802 РІК
Прилуки стали центром Прилуцького повіту Полтавської губернії (по 1923 рік).
За вказівкою генерал-губернатора Куракіна складено план регулярної забудови м. Прилуки, який був затверджений царським указом 14 квітня 1803 року. Розташування вулиць центральної частини міста й нині відповідає плану 1802 року.

14.12.2016 08:03

До 120-річчя від дня народження Степана Самійленка

Серед діячів національного руху та збройної боротьби за українську державність постає постать і нашого земляка – Степана Сергійовича Самійленка, уродженця села Валки Прилуцького повіту Полтавської губернії (за тодішнім територіально-адміністративним поділом, тепер Прилуцького району). 15 грудня цього року минає 120 років від дня його народження.

ІЗ ЦАРСЬКОЇ АРМІЇ – ДО УКРАЇНСЬКОГО ВІЙСЬКА

Після закінчення Прилуцької чоловічої гімназії, під час Першої світової війни, в 1915 році Степан був мобілізований до російської армії та перебував у складі 66 Бутирського полку 17 дивізії. Тут його застала перша – Лютнева – російська революція.
У результаті падіння царського режиму в березні 1917 року українці заснували власну державну організацію – Центральну Раду. А в листопаді того ж року було проголошено створення Української Народної Республіки, що існувала з листопада по 1920 рік. Це були роки активної участі Степана Самійленка в боротьбі українського народу за право жити в самостійній, ні від кого незалежній суверенній державі.
Прибувши у серпні 1917 року до Києва, Степан Самійленко отримав призначення на посаду заступника командира 1 автопанцерного дивізіону. Брав участь у боях із більшовиками в січні 1918 року. Під час штурму заводу «Арсенал» познайомився із Симоном Петлюрою.
Навесні 1918 року брав участь у боях із більшовиками в лавах 1 Запорозької дивізії, зокрема під Лубнами та за міста Полтаву й Харків. 12 березня призначений командиром кулеметної сотні 1 Запорозького полку.

07.12.2016 10:57

Доба Гетьманщини є захоплюючою та цікавою темою для багатьох дослідників минувшини, які, перегортаючи пожовклі сторінки архівних матеріалів, по крупиці збирають відомості про ті героїчні часи. Велику пошукову роботу з історії Прилуцького козацького полку зробили, наприклад, Олександр Лазаревський, Дмитро Шкоропад та Георгій Гайдай. З-під їхнього пера вийшли досить ґрунтовні праці, які базуються на великій кількості опрацьованої літератури.
Величезний вклад у дослідження історії Прилуцького козацького полку та його керманичів роблять і наші сучасники, такі як Володимир Кривошея та Юрій Мицик. Цікаві факти вони подають, наприклад, про нашого прилуцького полковника, а згодом – генерального обозного Тимофія Носача. То ж хто він – Тимофій Носач?

12.10.2016 08:24

У нас воля виростала
Дніпром умивалась,
у голови гори слала,
степом укривалась!
(Тарас Шевченко)

Особливу повагу й шану завжди здобували люди, які здійснили героїчні подвиги й учинки на благо іншим, захищаючи свій народ, свою країну, свою рідну землю. Цілу плеяду народних героїв виплекало українське козацтво. Саме з козацького середо-вища, із січового братства були вихідцями славетні полководці Дмитро Байда-Вишневецький, Петро Конашевич-Сагайдачний, Богдан Хмельницький, Іван Сірко, Петро Дорошенко, Іван Мазепа та ще багато інших козацьких керманичів, які прославили Україну на весь світ.
Немало визначних національних героїв дала Україні й наша Прилуцька земля. Найвідомішими серед них у свій час були прилуцькі полковники, вихідці з простих козаків і самі козаки, які згодом досягли найвищих у державі постів, великої всенародної шани й поваги. Дмитро Горленко, Петро Дорошенко, Федір Мовчан, Тимофій Носач та інші стали засновниками відомих родів, які ні в чому не поступалися знаменитим родам Західної Європи.

17.12.2015 11:50

Коли наближається ювілейна дата в будь-якому в місті зазвичай відкриваються пам’ятники чи меморіальні дошки. Така ж ситуація і в наших Прилуках. І це добре, адже жителі міста будуть краще знати історію свого краю.

Одним із таких монументів, що нині став символом, є пам’ятник Володимиру Мономаху. Історія цього монумента досить цікава та заплутана. У довідковій літературі він значиться під назвою «Пам’ятник на честь 900-річчя Прилук», а в народі його називають то Літописцем, то Мономахом.

 

Аби краще розібратись у цій справі, я звернулася до автора цього монумента, місцевого скульптора Семена Кантура, а також колишнього головного архітектора міста Павла Бережного. Вони розповіли, що ще в 1980-х роках виникла ідея створити пам’ятник першій письмовій згадці про місто та відкрити його на 900-річчя Прилук у 1985 році. Але створений до свята монумент, у вигляді 2 пілонів та кільця навколо них, не отримав позитивних відгуків серед авторитетних київських спеціалістів, які були категорично проти встановлення в історичних місцях таких високих споруд. Тому відкриття пам’ятника до дня міста перенесли на пізніший час.

Сам же монумент згодом набув іншого вигляду. Було зменшено висоту пілонів та об’єднано їх під одним шпилем. Так і стояла ця примара кілька років, доки знову не виникла ідея все ж таки створити пам’ятник до ювілейної дати. І тоді в 1990 році до Семена Кантура звернулося місцеве керівництво з проханням створити монумент на честь 900-річчя Прилук, яке повинні були святкувати в 1992 році, тобто через 900 років із часу першої літописної згадки про Прилуки, яка вміщена в Іпатіївському літописі під датою 1092 рік.

30.07.2014 06:19

У даній статті мова піде про події, що стосуються періоду 1914 – 1918 pоків, які безпосередньо пов’язані з нашим краєм.

Телефон редакції

(04637) 35299

Реклама