№ 46
13 листопада 2019 року

09.10.2019 08:35

14 жовтня – значуща дата, яка щорічно переповнює гордістю та хвилюваннями серця мільйонів громадян нашої країни. Нині українці відзначають чотири свята в цей день: День Покрови Пресвятої Богородиці, річницю створення УПА, День українського козацтва, а починаючи з 2014 року, ще й День захисника України – свято звитяги українського лицарства, а також день пам’яті та пошани всіх, хто впродовж століть боровся за державний суверенітет України.
Тож не дивно, що 14 жовтня – свято всіх, хто любить Україну. Свято тих, хто тілом, серцем і душею відчув свою відповідальність і причетність до оборони України. І про кого ж говорити напередодні цього свята, як не про реальних захисників нашої країни – чоловіків, батьків, синів – людей, які свого часу виступили на захист рідної Батьківщини.
Учасник бойових дій, мешканець села Голубівка Вячеслав Овдієнко у 2014 році пішов захищати східні рубежі України. А коли був демобілізований, вирішив власною працею допомагати односельчанам, жителям району з командою ТОВ «Агрікор Холдинг». Про перебування в зоні АТО, його бойових побратимів, про те, чим займається сьогодні, розмовляємо з паном Вячеславом саме на території підприємста.
Спочатку розповідає про себе:
– Сам я з Голубівки, там школу закінчив, далі в армію пішов. «Відкосити» навіть і не думав: мабуть, так вихований. Та раніше й просто соромно було не піти служити на благо своєї великої Батьківщини – Радянського Союзу. Це тепер розумію, що не все так гарно в нас було, народ обманювали. Усе розуміння з віком приходить (посміхається – авт.).
Після армії одружився, донька народилася. Працював у різних галузях. Трохи в міліції, потім у Будівельному управлінні в Прилуках. Маю гарний досвід роботи в даній сфері. Довго по відрядженнях їздив, адже треба було заробляти.
– Розкажіть про Вашу службу в зоні АТО. Як Ви там опинилися?

28.08.2019 07:36

Ранок видався напрочуд гарний, сонечко ласкаво пощипувало віки, відганяючи геть сон. Навіть спів птахів за вікном був якийсь святковий, не такий як завжди. Підійшовши до стільця, на якому лежала заздалегідь підготовлена форма, відчув приплив ностальгічних почуттів, перед очима промайнули роки військової служби: суворовець, курсант, лейтенант, прибуття в частину, новий колектив, служба, навчання… анексія Криму, мобілізація, війна, заплющив очі. Трохи забарився, міркуючи чи правильно начепив шеврони. Наче, все вірно, пора.
Київ виглядав святково і чим ближче до центру міста, тим більше це ставало очевидним. Жовто-сині прапори, хлопці в одностроях, дівчата у віночках, багато людей у національних костюмах, діти з прапорцями – навкруги все дихало святом, пахло незалежністю та Україною. Місцем збору учасників «маршу захисників України» був визначений парк ім. Т.Г. Шевченка. Звичайно, кістяк учасників маршу складали учасники бойових дій, військовослужбовці, бійці добровольчих батальйонів, військові медики та волонтери. Емоції зашкалювали. Багато хто не бачився з 14-го року. Усі обіймалися, вітали один одного з Днем Незалежності України, на очах були сльози радості. Люди спілкувалися, показували один одному фотографії, згадували бойовий шлях, побратимів, а інколи замовкали й, потупивши в нікуди погляд, деякий час стояли мовчки. Колона формувалася за територіальним принципом (за областями).

10.10.2018 08:42

Усіх до одного ми повинні пам’ятати,
Хто нас в цей час тяжкий на Сході
та Майдані захищав,
Щоб знала кожна вбита горем мати,
Що недаремно син життя своє віддав.

Сьогодні багато синів і дочок України віддають своє життя, захищаючи цілісність і незалежність України на Сході держави від російського агресора, терористів та сепаратистів.
У списку героїв, що загинули, є й наші земляки. І ми не повинні залишатися байдужими, не згадуючи про них, бо що може бути страшніше, ніж смерть молодих, праглих до життя людей.
Варто пам’ятати всіх тих, хто не злякавя та не роздумуючи став на захист держави, на вівтар незалежності України.
І хтозна, може, саме завдяки їм, у нас за вікнами не стріляють гради, ми живемо у своїх будинках і впевнені в тому, що вранці побачимо схід сонця та чисте небо… Але війна, на жаль, продовжується.
Саме таким героєм був наш земляк – прилучанин Сергій Олександрович Джевага – солдат резерву Збройних Сил України. Чому був?.. Та тому, що відразу після початку бойових дій на Сході України пішов добровольцем. Був командиром мінометного розрахунку 2-го батальйону спеціального призначення НГУ «Донбас». Але ранком 29-го серпня 2014-го його не стало. Він загинув під час виходу «зеленим коридором» з Іловайського котла. Їхав у «Газелі» в складі автоколони батальйону «Донбас» по дорозі з села Многопілля до Червоносільського, зазнав смертельного поранення. Помер на руках побратима.
За особисту мужність і героїзм, виявлені в захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України, вірність військовій присязі під час російсько-української війни був нагороджений орденом «За мужність» III ступеня (25.03.2015, посмертно).

21.02.2018 09:55

У понеділок, 19 лютого, під час обстрілу російсько-терористичних бандформувань, у Донецькій області, загинув уродженець Прилуччини сержант Єгоров Валерій Ігорович. Про це повідомили в Чернігівському обласному військовому комісаріаті.
Сержант Єгоров народився 17 грудня 1989 року, проживав на Плискунівці. Навчався в Прилуцькій ЗОШ І-ІІІ ст. №7. У 2008 році закінчив Прилуцький гуманітарно-педагогічний коледж ім. І.Я. Франка, здобув спеціальність педагог-організатор. У 2013 році закінчив Національний педагогічний університет ім. М.П. Драгоманова.

27.12.2017 07:37

Без любові до Батьківщини, готовності примножувати її багатства, оберігати честь і славу, а за необхідності – віддати життя за її свободу й незалежність, людина не може бути громадянином. Тому в нашому закладі велика увага приділяється формуванню основ патріотизму в дітей дошкільного віку. Адже саме формування любові до країни й держави, де живе маленька людина, починається з дитинства.
У цей непростий час, час випробовувань на нашій землі, немає таких людей, які б байдуже ставились до сьогоднішніх трагічних подій. Тисячі воїнів стали на захист нашої Вітчизни, а весь український народ, хто чим може, допомагає захисникам відновити мир на нашій землі.

13.12.2017 10:33

Сучасний світ сповнений нещасть та недосконалостей. Волонтери – це люди, які прийшли за покликанням власної душі, готові допомогти тим, хто цього потребує. Волонтерство – це не робота, за це не платять грошей, це внутрішня здатність людей, яким «не все одно». Це рідкісна можливість допомагати людям, спілкуватися з ними, втілювати в життя ідеї та постійно діяти й іти лише вперед. Найкращою нагородою для волонтерів є не гроші, а щасливий погляд тих, кому вдалося допомогти.
Напередодні Дня Збройних Сил України, 5 грудня 2017 року в Міжнародний день волонтера, в закладі дошкільної освіти №29 відбулася зустріч батьків вихованців закладу та членів колективу з волонтерами – учасниками громадської організації «Патріот Прилуки». На зустрічі були присутні Олександр Дуденок – голова організації, Віта Купрій – заступник голови, а також учасники даної організації. Вони розповіли про волонтерський рух у місті Прилуки, виголосили слова вдячності землякам та дітям, які своєю підтримкою вселяють у воїнів надію та віру.

06.12.2017 09:47

Він не дожив до кінця війни, загинувши в бою…
ВІКТОР ОЛЕГОВИЧ МАСЛОВ народився 11.11.1968 року в місті Прилуки Чернігівської області. Закінчив школу №5, продовжив подальше навчання й отримав фах «слюсар-ремонтник», свого часу приймав участь у війні в Афганістані. Після трагічної загибелі в ДТП коханої дружини разом із донькою переїхав до матері, в село Даньківка Прилуцького району.
У листопаді 2016-го року підписав із Збройними Силами України контракт.
Старший солдат, розвідник розвідувальної роти 3-го батальйону 25-ї окремої повітряно-десантної бригади загинув 28 листопада близько 17.00 у Донецькій області внаслідок кульового поранення, завданого ворожим снайпером. У нього залишилися батьки та донька.

11.10.2017 07:33

Рівно рік тому службовці нашого в/м №12 отримали наказ про проходження строкової служби в зоні АТО. Серед них був і тато двох учнів нашої школи Мороз Олександр Іванович.
Накази обговоренню не підлягають, отож військові вирушили у відрядження. І розпочалися дні, тижні, місяці очікування. Кожного разу, коли волонтери громадської організації «Патріот Прилук» на чолі з Дуденком О.М. вирушали до наших земляків у зону АТО, весь педагогічний колектив, батьки та особливо учні 4 та 9 класів (де навчаються сини Олександра Івановича) передавали разом із продуктами й теплими речами обереги, малюнки та листівки зі словами підтримки. У відповідь волонтери завжди привозили листи з подяками від бійців.
Узимку Олександр Іванович був у відпустці. Він відвідав нашу школу, зустрівся з учнями на виховному заході й особисто передав прапор із підписами військових та словами вдячності, який зайняв почесне місце в класі. Минув рік. Прийшов час нашим солдатам повертатися додому, й коли О.М. Дуденок запропонував саме нашим учням зустріти солдат, то сумнівів не виникло ні на хвилину. І от п’ятниця, на площі збираються друзі та сім’ї тих мужніх чоловіків, які достойно та відважно несли свою службу в зоні проведення АТО. Серед них були й сини Олександра Мороза. Разом зі своїми однокласниками вони, стримуючи хвилювання, постійно виглядали свого тата.

Фото зі статті

Шановні працівники радіо, телебачення та зв’язку! Прийміть...
Сьогодні радіо виступає одним із невід’ємних аспектів засобів...
Як відомо, з 1 жовтня запроваджено новий механізм фінансування...
29 жовтня відбувся конкурс з визначення оператора уповноваженого...
Як приємно, коли комунальні служби оперативно реагують на твої...
Дуже часто ми стикаємося з тим, що до деяких водойм навіть не...
Як театр починається з вішака, так і місто розпочинається з...
З 31 жовтня на 1 листопада настає ніч, повна жаху та шалених...
Шановні працівники культури! Прийміть щирі вітання з нагоди...
Об’єднання співвласників багатоквартирного будинку –...

Телефон редакції

(04637) 35299

Підпишись на нашу розсилку!

Реклама