№ 33
15  серпня  2018 року

27.06.2018 06:42

1418 чорних днів і ночей ішов український народ шляхом війни, через труднощі та незгоди, втрати та страждання, йшов, не шкодуючи сил в ім’я перемоги.
Усе далі відходять сумнозвісні події Другої світової війни. Чимало років пройшло від тієї страшної пам’ятної червневої пори, коли пролунали слова: війна, та в пам’яті людській вони залишаться назавжди. У червні ми вкотре повертаємось думками до подій, пережитих нашим народом у страшні дні початку війни.
Саме тому, 22 червня о 9 годині ранку в Меморіалі-сквері Вічної Слави відбувся мітинг-реквієм під назвою «Ще довго пам’яттю болітиме війна», присвячений Дню скорботи та вшанування пам’яті жертв війни в Україні.

16.05.2018 08:17

Минають роки, і чисельні списки героїв Другої світової війні перекочовують до підручників історії. Проте є ще живі очевидці тих славних подій. Напередодні Дня перемоги над нацизмом ми разом із заступником директора по зв’язкам із громадськістю ТОВ «Агрікор Холдинг» Пишевським Олександром Юзефовичем завітали в село Дубовий Гай Прилуцького району, щоб привітати тамтешніх ветеранів із прийдешнім святом. 91-річний Вовк Микола Вікторович поділився з нами своїми спогадами.
– Народився я 17 грудня 1926 року в селі Яблунівка, мав ще трьох братів та сестер. На жаль, уже нікого немає. Один я залишився. Що ж до війни, то повоювати мені вдалося всього рік. У 1943 році забрали, а в грудні 1944-го демобілізували у зв’язку з пораненням (була ушкоджена рука та шийний відділ).
Коли наше село звільнили в 1943-му, усіх парубків узяли до Києва. Своїми ж підводами їхали. Доїхали ми до Дніпра, й усіх під очеретом виставили, а над головами – німецькі літаки… Як зараз пам’ятаю, як генерал Ватутін прокричав: «Де наша авіація?» А ми собі, молоді хлопці, під очеретом стоїмо. Тоді відібрали з нас підходящих, а я ще малий зовсім був, то й додому на тих же підводах і відправили. Та через місяць забрали знову, але тепер уже в Ульянівську область, на станцію Інза. Там я пробув 6 місяців. Жили в землянках, проходили навчання. Спочатку потрапили в мінометну роту, а потім – у кулеметну. Був першим номером, стріляв із станкового кулемета.

18.04.2018 07:34

Минуло чотири роки від подій, які назавжди змінили нашу країну й кожного жителя в ній. Адже лютий 2014 року закарбувався в історичній пам’яті нашого народу назавжди. Уся Україна і весь світ стали свідками холодної жорстокості «катів» і відчайдушного пориву «повстанців». Ніщо так не об’єднує людей, як біда. Сьогодні вона для всіх одна – неоголошена війна. На полі битви – захисники, воїни. Це бійці, що зі зброєю в руках захищають крихкий східний кордон України, лікарі, які в мирний час рятують поранених в АТО, волонтери, на плечах яких тримається наша армія.
Саме тому 13 квітня біля пам’ятного знаку воїнам АТО, які загинули за незалежність України, представники трудових колективів, установ, організацій і підприємств, громадських організацій та учасники антитерористичної операції на чолі з заступником міського голови з питань діяльності виконавчих органів ради Фесенко Тетяною Михайлівною, вшанували полеглих за волю, незалежність та європейське майбутнє нашої держави хвилиною мовчання. А також до пам’ятного знаку учасників АТО було покладено квіти.

27.06.2017 07:43

22 червня в парку Вічної Слави був проведений мітинг-реквієм, присвячений Дню скорботи і вшанування пам’яті жертв війни в Україні, що зібрав чиновників, ветеранів, дітей війни й інших прилучан.
22 червня 1941року страшне слово «війна» увірвалося в життя людей. Затамувавши подих, слухали вони урядове повідомлення про напад фашистської Німеччини. Цей, на перший погляд, мирний день відпочинку обернувся довгими роками страждань. 76 років відділяє нас від того страшного дня. Для історії це небагато, а для людини – це майже все життя. Народна мудрість свідчить: «Герої живуть доти, поки про них пам’ятають».
Зі словами до присутніх ветеранів, дітей війни та гостей звернулася Ольга Михайлівна Попенко – міський голова: «Ми низько вклоняємося тим, хто зі зброєю в руках боронив рідну землю, хто працював і кував перемогу в тилу: на фабриках, полях, та заводах і забезпечив фронт усім необхідним. Сьогодні із повагою та любов’ю ми згадуємо усіх тих, хто віддав своє життя задля того, щоб Україна була вільною і незалежною від будь-якого загарбника, хто вже приніс нам перемогу, і тих хто сьогодні кує перемогу за нашу територіальну цілісність на Сході країни…».…
Мільйони людей забрала війна. Це важко усвідомити. Мільйони людей в усьому світі знають про звіряче обличчя нацизму з книг, документальних та художніх фільмів. Все менше залишається тих, хто пам’ятає злочини нацистів зі свого трагічного досвіду.

12.04.2017 07:18

Те, що було вчора, – це історія, а історію потрібно знати, пам’ятати та не забувати. 18-20 лютого 2017 року по всій Україні пройшли Дні скорботи по тих кривавих подіях, які відбулися на Майдані в Києві. 20 лютого в нашому місті Прилуки вшанували пам’ять Героїв Небесної Сотні. 9 березня вшанували пам’ять Великого Генія України – Кобзаря Т.Г. Шевченка.
На обох заходах – біля банера Героям Небесної Сотні та пам’ятника Тарасу Шевченку – людей було дуже мало. Можливо, недостатньо була проведена інформаційна робота, а може, це наша з вами громадська байдужість. Про це кожна людина повинна спитати в себе.
Байдужість наша в даний час – на користь ворогу, колаборантам, п’ятій колоні, корупціонерам. Іде агресивна політика Росії проти України. Ми повинні не тільки згадувати, пам’ятати, не забувати ті події, що відбулися в історії нашої України, а й діяти. Суспільство мусить згуртовуватись, а люди – не бути байдужими до того, що робиться в нашому місті, в нашій Державі.
Тільки разом ми сила, тільки в єдності зможемо навести лад в Україні та захистити її від агресивної політики путінської Росії. Для цього потрібно відкинути всі власні амбіції, угамувати свою гординю, поважати думку іншої людини, прислухатись один до одного. І припинити сперечатися, розводити чвари навколо «Гетьманської булави».
А з чого почати? Об’єднання всіх патріотичних сил, небайдужих людей – це починається з підтримки один одного. Слід брати участь у патріотичних заходах, які проходять у нашому місті, в нашій Державі – це показує нашу з вами громадянську активність.

05.10.2016 07:40

У понеділок, 3 жовтня, прилучани проводжали в останню путь воїна АТО Вік-тора Манжолу. 51-річний житель міста був відправлений у зону бойових дій у призовному порядку 26 травня минулого року. Відслуживши дванадцять місяців, він перевівся на контрактну службу. Зовсім скоро чоловік мав повертатися на малу батьківщину, але невидима хвороба підкосила організм – він помер від серцевої недостатності.
Спадком Героя на цій землі залишилася донька-підліток, яка разом із колишньою дружиною проживає в місті Славутич. Вони не змогли приїхати на прощання, але об 11 годині біля собору Різдва Пресвятої Богородиці все місто в скорботі схилило голови перед відвагою Віктора Івановича.

24.02.2016 09:09

Зараз ці події сприймаються як страшний сон, хоча вони мали місце лише два роки тому. Переглядаючи шокуючі відеокадри розстрілу Майдану, досі не віриться, що десятки людей могли потрапити під кулі в самісінькому центрі столиці мирної держави серед білого дня… Кажуть, що Герої Небесної Сотні загинули заради того, щоб наша країна змінилася. І вона справді сьогодні інша – вже не мирна. Решта критеріїв – під великим знаком запитання.

 

Минулої суботи прилучани вшанували пам’ять загиблих на Майдані українців, зібравшись на мітинг-реквієм біля банера Героїв Небесної Сотні. Урочиста промова міського голови, щирі виступи учасників Революції Гідності, зворушливі скорботні вірші та пісні, сльози на очах жінок, багато дітей із квітами – ось так лаконічно можна описати годинне зібрання, після якого було покладено квіти й до пам’ятного знака воїнам АТО, котрі загинули за Незалежність України.

З-поміж усіх виступів найбільше запам’яталися слова Юрія Щербини, голови Прилуцької районної організації ВО «Свобода» та безпосереднього учасника революційних подій: «Тут присутні й такі люди, які два роки тому дивилися на історію нашої країни по-іншому. Вони були байдужими, в них не було бажання щось змінювати. Вони відправляли автобуси на Антимайдан, спонукали до утвердження того тоталітарного режиму, на вершині якого був "золотий батон"…»

24.02.2016 09:01

Показати війну з іншого ракурсу – з боку тих, кого називають ворогами, сепаратистами, зрадниками. Саме з такою метою 18 лютого Прилуки відвідав столичний «PostPlayTeaтp», відомий своєю провокаційністю. Документальний спектакль за п'єсою Дена та Яни Гуменних «Дочке Маше купил велосипед» від режисера Антона Романова має назву «Ополченці» – це історія життя повстанця з Донецьку, який приїхав до Києва, втікаючи від власних злодіянь…

 

Напередодні моновиставу побачили в Любліні, Києві та Полтаві. Столичні журналісти навіть намагалися саботувати показ, привівши на прем’єру нещодавно госпіталізованих воїнів АТО, які звинувачували трупу в антипатріотизмі. Але цей факт не став на заваді директору Прилуцького МБК Артему Аніщенку, який і запросив гостей до міста.

Перша частина вистави змусила глядачів пережити дуже суперечливі відчуття: ненависть, осуд, страх, співчуття, сум… Актриса Галина Джикаєва, переселенка із Сімферополя, виступала від імені трьох персонажів: ополченця, дівчини, котра випадково зустріла його на одній із вулиць Києва й записала відверту розмову на диктофон, та безпосередньо від себе – про власні переживання й труднощі, з якими вона стикається, граючи головну роль. «Не понимаю, не могу понять. Не могу. Но хочу разобраться. Не в человеке, взявшем в руки оружие. Убивавшем. Убежавшем. Там все пугающе просто. Разобраться хочу в себе. В моём отношении. К нему. К войне, которую ненавижу. К стране, которую люблю. К феномену Человека, который никогда не устаешь исследовать», – розповіла Галина.

Фото зі статті

До депутатського корпусу Прилуцької міської ради 7 скликання...
Шкільна форма, взуття, ранець, щоденники, пенали, ручки, зошити,...
Місто Прилуки та прилеглий район цілодобово забезпечуються...
9 серпня у виставковому залі Прилуцького краєзнавчого музею ім....
«Підслухано. Прилуки» – цікава інформаційна платформа, де можна...
АКТУАЛЬНІ ВАКАНСІЇ СТАНОМ НА 13 СЕРПНЯ 2018 РОКУ ВЕЛИКОДІВИЦЬКА...
Упродовж 25 років у другу неділю серпня в нашій країні...
Медична реформа дісталася й до екстреної медичної допомоги. Як...
Які імена обрали прилучани для своїх малюків у першому півріччі...
Дуже часто діти ні секунди не можуть всидіти на місці. Вони...

Телефон редакції

(04637) 35299

Підпишись на нашу розсилку!

Реклама