№ 29
21 липня 2021 року

Є проблема

Є проблема (118)

Середа, Черв. 02 2021

До редакції часто звертаються прилучани, стурбовані відсутністю на маршруті автобусу №19, який сполучає мікрорайон Рокитний і м’ятно-дослідну станцію. Питання, так би мовити, не зовсім за адресою, але ми спробували розібратися.
Як відомо, у зв’язку з карантинними обмеженнями, які діяли в квітні та на початку травня, даний автобус якраз і перестав курсувати містом. За словами Олександра Сивенка, заступника міського голови з питань діяльності виконавчих органів ради, перевізник мав повне право згідно законодавства припинити рух транспортного засобу по загальноміському маршруту у зв’язку із його збитковістю на певний період часу.
Чому маршруту №19 досі немає, достеменно сказати не можна, адже вагомих причин цьому на даний період немає. Прилуки, як і вся Україна, нині перебувають у жовтій епідеміологічній зоні. Тож логічно, що життя має повернутися в звичний ритм.

Середа, Трав. 12 2021

Так я звертаюся, не вперше, до міського голови Ольги Попенко, як голова комітету сімей загиблих афганців. Тема дуже болюча, бо не перший раз наші сім’ї опинилися «на задвірках» (це слова однієї матері загиблого сина). Дуже красиво ТБ «Прилуки» показувало, як вітали до Великодня та Дня Перемоги ветеранів, чорнобильців і сім’ї загиблих воїнів АТО. Ось тільки про наші сім’ї чомусь забули. Де ж була ваша команда, Ольго Михайлівно? 6 травня я особисто зателефонувала Вам і висловила своє обурення. Ви сказали, що є час до 9 травня, і Ви все виправите. Але, як завжди, Ваші слова пішли на вітер. Ніхто нас не привітав ні 8-го, ні 9-го травня. Чому ж так працює Ваша команда? Де ж Ваш відділ внутрішньої політики, Ваші радники, заступники? Таке враження, що наші сини «п’яні повипадали з балконів». І батькам немає ніякої шани.

Середа, Трав. 12 2021

У другий понеділок або ж вівторок після Великодня відзначаються Проводи – день особливого поминання покійних. Люди зазвичай приходять на цвинтар, щоб помолитися за душі покійних родичів, прибрати та прикрасити місце поховання.
Що стосується прикраси могил, то для християн головною прикрасою є християнський хрест, який знаменує порятунок і воскресіння людини. Однак, насправді мало хто про це думає і, приходячи на кладовище, обов’язково приносить із собою додаткову прикрасу – квіти. Так проявляється наша пам’ять і любов до покійних. Це природно для людини, і тут немає нічого дивного. Квіти прийнято приносити навіть у храм, розміщувати їх перед іконами. Але якщо в храм християни приносять квіти живі, то на кладовище переважна більшість приносить квіти штучні.
Загалом пластикові вінки та квіти не несуть ніякої богословської символіки, це просто традиція, яка поширилася в радянські часи. А от у Європі подібного немає. У європейських країнах, під загрозою великих штрафів, зовсім заборонено приносити подібні пластикові прикраси на кладовище.
Запитаєте чому? Усе через їхній склад.
Як повідомляють екологи, пелюстки штучних квітів виготовляють із синтетичних тканин – поліестеру, латексу, органзи, оброблених різними хімічними складовими. Для їх фарбування використовуються переважно анілінові фарби – досить токсичні сполуки, які можуть чинити негативний вплив на здоров’я. Стебла, бутони та інші декоративні елементи в більшості випадків роблять із пластику, найчастіше з ПВХ, теж досить токсичного. Серцевини та дрібний декор можуть виготовлятися з пінопласту, який при нагріванні (наприклад, на сонці) здатний виділяти канцерогенну речовину – стирол.
Ситуація погіршується ще й тим, що переробці штучні квіти не піддаються, адже складно встановити тип використаного пластика, бо в кожній такій квітці присутньо багато побічних матеріалів, які важко розділити (тканина, метал, часто запаяний всередину пластика). Тому вони, як і штучні вінки та інша подібна атрибутика, рано чи пізно опиняються на смітнику, продовжуючи виділяти токсичні речовини та забруднюючи ґрунт, повітря, ґрунтові води. Час їх розкладання в землі дуже тривалий – понад 100 років! А при спалюванні, що нерідко практикується, у навколишнє середовище можуть виділятися важкі метали й діоксини – стійкі органічні забруднювачі, що володіють найсильнішою канцерогенною дією та є однією з причин розвитку онкологічних захворювань.

Четвер, Лист. 05 2020

Часто трапляється, що помилки в документах (іменах, назвах) виявляються абсолютно випадково. Саме таке неспівпадіння в назві однієї з прилуцьких вулиць було виявлено в процесі підготовки до місцевих виборів. Розносячи запрошення на вибори, члени однієї з дільничних комісій були просто спантеличені. Адже в документах у них прописана вулиця ЗінькОвича, а таблички на будинках говорять – ЗінькЕвича.
Редакція зацікавилася даним питанням і спробувала вияснити, який же варіант є правильним. Хто, як не працівники музею могли якнайкраще нам допомогти. Саме до них ми і звернулися. Ось, що вдалося дізнатися.
У ніч на 18 вересня 1943 р. Прилуки були звільнені від нацистських загарбників. Але війна тривала, розгорталася найгероїчніша та водночас трагічна, жертовна битва за Дніпро. У цей час у Прилуках розміщувалися численні військові шпиталі, в які нескінченним потоком доправляли поранених із фронту. Багато з них помирали від ран. Одним із таких був і уродженець Білорусії – Митрофан Іванович Зінькович, генерал-майор танкових військ, командувач 6-м гвардійським танковим корпусом, який вдало форсував Дніпро й захопив плацдарм на правому березі. 24 вересня М. Зінькович отримав важке поранення і незабаром помер. Був влаштований урочистий похорон на центральній площі Прилук, поряд із символічним пам’ятником танкістам, які загинули при звільненні міста – танковою баштою на постаменті. На той момент він уже отримав звання Героя Радянського Союзу посмертно. У 1962-1963 рр. могилу М.І. Зіньковича перенесено в сквер-меморіал «Вічної Слави».
З часом міськрада вирішила увічнити пам’ять про генерала, назвавши його ім’ям одну з вулиць міста. Вибір припав на вулицю, яка в 1952 р. тільки почала розбудовуватися в мікрорайоні Рокитний. Вулиця розміщувалася паралельно вулицям Молодіжній і Саксаганського. Провулок поряд отримав таке ж почесне ім’я.
Отже, стає зрозуміло, що правильна назва вулиці – Зіньковича. А от хто допустив таку помилку – працівники управління архітектури та містобудування міської ради чи самі жителі вулиці, замовляючи вказівні таблички, – не зрозуміло.

Середа, Вер. 30 2020

Роки бездіяльності чи норма Закону?

Днями отримали листа від занепокоєних мешканців двоповерхівки по Саксаганського, 4. Питання, підняті у зверненні, видалися досить цікавими, тож у межах своїх повноважень редакція спробувала в усьому розібратися.

Шановна редакція газети територіальної громади міста Прилуки «Град Прилуки»

Звертаються до вас жителі будинку №4, що по вулиці Саксаганського (мікрорайон Рокитний), як до єдиного голосу громади в нашому місті, з проблемою і водночас обуренням.
Днями з колективною заявою ми звернулися до директора КП «Прилукижитлобуд» пані Людмили Голік про допомогу у вирішенні питання ремонту під’їзду №2 нашого будинку. Заяву в нас не прийняли, зсилаючись на те, що ми не уклали з КП новий договір. Та і, мовляв, «Ви нам узагалі не потрібні, ось дочекаємося виборів і все, від вас узагалі відмовимося. Ваш будинок – ваші проблеми. Ремонт робити не будемо».
Але ж нас обурює те, що за всі роки існування нашого будинку (а це більше 50 років) ЖЕК наш лише 1 раз виконав ремонт під’їзду. Та й то фарбу ми за власний рахунок купували. Ні прибудинкову територію не обслуговують (траву косять 1 раз на рік обабіч дороги інші служби), ні поточні, ні капітальний ремонт будинку не проводили. Що вже говорити про дах, який «дихає на ладан» і скоро може елементарно провалитися, бо вже місцями прогнили балки. Жодного разу ЖЕК не штукатурив стіни будинку ззовні. Прикро про це говорити, але це факт.
Ми ж у свою чергу щомісячно справно платимо кошти (з кожної квартири близько 100 грн). І, як виявляється (нам це так пояснили в КП, коли ми намагалися добитися істини), що всі наші проплати – це всього-на-всього оплата електроенергії в під’їздах. Виникає логічне питання: «Невже така дорога електроенергія? Невже 4 лампочки (по дві в кожному під’їзді) так дорого нам обходяться?» Напевно, що ні. Так куди ж ідуть наші гроші?
За роки бездіяльності КП «Прилукижитлобуду» їх мало назбиратися на їхньому рахунку немало. Залишити людей напризволяще, «кинути» їх після виборів з облупленими стінами, з дірявим дахом і прогнилими балками – це вже не по-людськи, не з турботою про людей. Нехай КП виконає перед людьми свої обов’язки, наведе лад у житловому фонді, розбереться з проблемами «старих» будинків, допоможе їх вирішити – а тоді вже нас і кидає, мовляв, ваш будинок – ваші проблеми.
Так навіщо ж нам таке комунальне підприємство, яке тільки справно нараховує собі заробітну плату, прикриваючи небажання працювати нашим не укладенням договорів? Віримо в справедливість і відповідальність керівництва КП «Прилукижитлобуд».

З повагою
жителі буд. №4, вул. Саксаганського


РЕАКЦІЯ НЕ ЗАБАРИЛАСЯ

Позицію підприємства у такому суперечливому питанні висловила юрис- консульт КП «Прилукижитлобуд» Леута Олена Миколаївна, адже хто, як не вона могла б зробити це та дати відповіді на всі описані в листі запитання в рамках чинного законодавства.

Середа, Вер. 23 2020

Проблема вандалізму в Прилуках стара як світ. Ну ніяк ми не навчимося берегти та поважати працю інших людей і все, що робиться на благо нашого рідного міста.
Згадуючи всі випадки таких руйнувань, голова йде обертом. А комусь же це, напевно, приносить задоволення. Так уже сталося, що найбільше чомусь страждає паркова зона в центральній частині міста, хоч дістається від вандалів і віддаленим мікрорайонам. Спочатку мармурові кулі з Алеї Забашти крали, ліхтарі псували, пізніше дійшли до нововисаджених зелених насаджень. Але найбільше від рук і ніг, а насамперед від нерозумних голів місцевих розбишак потерпають паркові лави.
Так, одним із останніх випадків нищення майна в місті були події в ніч з 13 на 14 вересня, у ході чого було зламано близько десятка лавок і розбито два ліхтарі. Крім того, на око вандалам потрапила одинока урна під стінами міської ради. Мабуть, вирішивши, що такий архітектурний об’єкт не надто вписується в загальний ансамбль будівель виконавчого комітету, її також розбили.
Як стало відомо, події відбулися близько четвертої ранку і, скоріше за все, агресорами були підлітки, які часто проводять свій вільний час у парку та поблизу пам’ятника Т.Г. Шевченку, а відповідно й неподалік будівлі міської ради.

Страница 1 из 20

Фото зі статті

Проїзд по 5 чи по 7 грн? У сесійній залі міської ради 16 липня...
«Як далеко йти від найближчої зупинки до Центральної площі...»,...
14 липня 2021 року у міській центральній бібліотеці ім. Любові...
Прилуки в новому проєкті «GIZ» У рамках співпраці з Проєктом...
Свято Івана Купала – давнє та окутане містикою дійство. З...
Цього літа в Центрі творчості дітей та юнацтва проводяться...
Літні вечори можна проводити не лише в розвагах, а ще й із...
6 липня в сесійній залі міської ради відбулося чергове засідання...
Танець – це не лише прекрасне володіння своїм тілом, це і стан...
У ході розширеного засідання виконавчого комітету, яке...

Хто на сайті

Зараз 3503 гостей и жодного зареєстрованого користувача на сайті

Телефон редакції

(04637) 35299

Підпишись на нашу розсилку!

Реклама