Друкувати цю сторінку

Прилуцький театр завжди був територією, яка рятувала людей

Трохи більше місяця тому, 2 жовтня, на посаді директора Прилуцького міського Будинку культури почав працювати Артем Аніщенко. Режисер місцевого Нового театру, організатор театральних фестивалів «Мрій-Дім», «Відкрита ніч», «Подвір’я», Артем Юрійович добре знайомий шанувальникам мистецтва та творчим людям нашого краю. Має він і досвід адміністративної роботи: свого часу обіймав посаду начальника відділу культури і туризму Прилуцької райдержадміністрації. Втім, пішов з неї за власним бажанням –адже така діяльність більш «паперова», а хотілося творити, відчував потребу займатися театром, робити мистецтво. На нинішній же посаді Артем Юрійович має всі перспективи і для втілення творчих ідей, і для реалізації власного бачення розвитку культури Прилук. Про це та інше – наша розмова з Артемом Аніщенком.

 

Артем Аніщенко народився в Охтирці (Сумська область), незабаром родина переїхала до Прилук. Тут зростав, навчався у школі №6. Згодом закінчив Прилуцький гідромеліоративний технікум та Харківський Державний технічний університет сільського господарства за спеціальністю енергетик. Після навчання повернувся до Прилук, однак свою діяльність пов’язав з творчістю - працював на місцевому телебаченні, затим влаштувався художником по світлу в Харківський державний академічний драматичний театр ім. Т. Шевченка, в якому на той час працював відомий режисер Андрій Жолдак.

В 2006 році приїхавши до Прилук, створив Новий театр при МБК, здобув професію режисера в Київському Національному університеті театру, кіно і телебачення ім. Карпенка-Карого. Чотири роки працював на посаді начальника відділу культури і туризму Прилуцької райдержадміністрації.

 

– Артеме Юрійовичу, які напрямки для Вас головні в питанні розвитку місцевої культури?

– І територіально, і по суті Прилуцький міський Будинок культури має стати центром культури і мистецтв – на цьому роблю акцент. Прерогативою буде розвиток вже існуючих при МБК колективів, а також залучення нових сучасних форм мистецтв. Паралельно з тим має розвиватися й культура у, так би мовити, клубах за інтересами. Наприклад, зараз у нас займається ігровий клуб, де грають в улюблену нинішньою молоддю «Мафію». Ця гра потребує розуміння психології, вміння висловити свою думку. Обов’язково повинні діяти колективи для дорослих прилучан, в яких би вони могли розкрити свій талант. Є намір відродити колишню славу Міського хору. А ще відтепер Будинок культури буде працювати в суботу та неділю, і прилучани матимуть змогу культурно провести свої вихідні дні.

– Судячи з афіш на листопад, у Прилуках буде відроджуватися театр?

– Для мене важливо називати речі своїми іменами. На даний момент ми маємо Прилуцький міський театр, в якому діє міський Будинок культури. Це потрібно розуміти, а не цуратися від цього, тому що тим самим ми рвемо зв'язок з історією. Вгорі на нашій афіші вказано «Прилуцький міський Будинок культури», внизу – «Прилуцький міський театр». Перед МБК – Театральна площа. Якби не було театру, то й площу не назвали б так.

– Немає думки добиватися офіційного статусу театру для приміщення нинішнього МБК?

– Річ у тім, що в такому маленькому й географічно провінційному місті як Прилуки, яке має невелику кількість населення, театр може функціонувати як результат діяльності різних колективів і різних напрямків мистецтв, переважно аматорських: хореографія, вокал, студії живопису – це все має єднатися навколо театру. Тому виселяти або робити якісь різкі кроки, щоб розігнати всіх і створити театр – це неправильно.

Звертаючись до історії театру в Прилуках, згадується його директор Шипенко, котрий працював тут в період Великої Вітчизняної війни, то він в театрі врятував дуже багато прилучан, тому що робота в театрі надавала їм певний імунітет – театр був тією територією, яка рятувала людей, а не знищувала їх. І зараз якщо міськрада знайде фінансові можливості та буде бажання, то ніщо не заважає тут, в приміщенні міського Будинку культури, відкрити Муніципальний театр, який би діяв, спокійно уживаючись з іншими аматорськими колективами.

– Артеме Юрійовичу, з Вашим приходом на посаду директора будуть якісь зміни в колективі МБК?

– Навіть працюючи в театрі з дітьми-аматорами, я завжди керувався таким підходом, що не талановитих дітей немає, є діти яким не пояснили як працювати. Успіх тієї чи іншої постановки залежить від чіткості вибудуваних і поставлених задач. Але водночас є актори, для яких та чи інша форма роботи є менш органічною, або ж протиприродною. Тому зміни неодмінно будуть. Але які та як швидко – це питання часу. Мені потрібно зрозуміти, хто на що здатен.

– А що скажете щодо матеріально-технічної бази Прилуцького міського Будинку культури?

– Знаєте, стосовно цього в мене є гарний «імунітет» – робота в студії і в громадський організації. Це імунітет до будь-яких умов, бо те, чого немає – я звик знаходити, часто звертаючись до друзів.

Звичайно, матеріально-технічна база і господарська частина МБК потребують великої роботи, довготривалої та цілеспрямованої. Але спасибі добрим людям, які вже за цей місяць нам допомогли. Завдяки Прилуцькому хлібозаводу, маємо гардину на вхід до зали; Олег Дмитренко у жовтні розпочав капітальний ремонт вбиралень. Нарешті в Будинку культури буде гаряча вода й душова кабінка, які так необхідні артистам.

Ще в нас мають почати діяти інші території в самому приміщенні театру – маємо намір реконструювати малу сцену на другому поверсі (нині – лекційна зала), замінити там вікна на пластикові, зробити відповідне освітлення. Це буде прекрасне місце для камерних виступів, вечорів живої музики, поезії – словом, виступів, які не потребують звукового обладнання. Адже в тій залі можна грати вживу, без мікрофонів.

– Розкажіть, будь ласка, про гастролі та вистави, які очікуються у Прилуках найближчим часом.

– Не буду відкривати всіх таємниць, скажу лише, що до виступів на нашій сцені зараз долучаємо друзів, для яких і Прилуки, і театр, і ми – непросто колеги, а яким дуже близька ця територія, і наша ідея. Ці люди їдуть сюди для того, щоб «розбурхати» прилучан, пробудити їх, повернути віру в те, що міський Будинок культури – це культурно-мистецький центр міста. Вони хочуть подарувати городянам свою творчість, цікаву, різнотематичну, різножанрову.

Проект «Театральні вечори» задумувався ще дев’ять років тому, але реалізувати його тоді не вдалося. Ідея цього проекту в тому, щоб щонеділі один з театрів показував виставу на сцені МБК. Переконаний: це потрібно і глядачам, і акторам. Бо по собі знаю: коли вистава грається, скажімо, двічі на рік, то актор втрачає й набутий професіоналізм, і досвід. Постійні ж виступи стимулюють, покращують акторську майстерність. Для глядачів же важливо, що кожної неділі в МБК відбуватиметься щось цікаве, можна планувати дозвілля, культурно відпочити, побачити вистави не тільки місцевих театрів, а й гостей з Києва, Чернігова та інших міст. Тобто ми напрацьовуємо професіоналізм, а глядачі – культуру відвідування театру.

– В афішах вказано, що всі вистави, які проходять у листопаді, - благодійні…

– Це так. На Театральних вечорах ми спільно з Волонтерською сотнею ставимо скриньки, тож глядачі можуть зробити благодійні пожертви.

– В МБК постійно діє пункт прийому допомоги бійцям АТО. Створити його тут – це позиція керівництва закладу?

– Вважаю, що це – нормальна позиція в сучасній обстановці в Україні. Бо як уже говорив, прилуцький театр завжди був прихистком і територією, яка оберігала людей і працювала на громаду, виконувала дуже активну соціальну функцію. Завжди були й агітбригади, які їздили на передову, підтримували моральний дух бійців. Тому сьогодні іншої позиції, по-моєму, просто не може бути. Ми знаходимося фактично в центрі, тут гарне автобусне сполучення, до МБК зручно добратися всім, хто хоче допомогти нашим побратимам, котрі на фронті відстоюють нашу можливість жити нормальним життям.

Розмову вела Анна Миколаєнко

Прочитано 30565 разів
Оцінити матеріал
(2 голосів)
Опубліковано в Культура
Web-editor

Веб-редактор та адміністратор сайту.

Website : gradpryluky.info

Останнє від Web-editor

Подібні матеріали

18 коментарів