Друкувати цю сторінку

Парад посад по-прилуцьки

Останній місяць про перестановку посад керівників міста не говорить у Прилуках хіба що дитина та дуже лінивий. Пам’ятаєте астрономічне явище 2012 року – парад планет, коли всі планети Сонячної системи вишикувалися в одну лінію? Щось подібне сталось і в Прилуках, коли ми бачимо чиновницькі посади, які давно вже треба було оживити та очистити, але вони, ці посади, вишикувалися в ряд і, наче глумлячись із прилучан, кидають усім нам виклик: «Врёшь, не возьмёшь!», як казав Чапаєв. Щось незрозуміле з цими посадами, які треба не переставляти, а конкретно просіювати через громадський суд та осуд. Не можемо чи не хочемо?

На Народному віче, що відбулося 6 квітня в Будинку культури, автором статті це питання було спрямоване секретарю міської ради та народному депутату Руслану Марцінківу. Останній дав право дати відповідь саме Дмитру Барнашу. Те, що звільнили тільки трьох керівників із усього «параду посад», ні про що не говорить – очищення потребує більша кількість місцевих чиновників. Не згодні прилучани з основним аргументом пана Дмитра: не треба міняти керівників усіх підприємств та установ, якщо вони є гарними професіоналами. Таке враження, що вони, ці професіонали, прирівнюються до царських чиновників 1917 року, яких більшовики залучили на службу совєтам, бо своїх кадрів ще не було. То були справжні професіонали – освічені, розумні, а головне те, що вони постійно говорили: «Честь имею», і ця честь у них дійсно була. Царський чиновник і корупція – речі несумісні; були випадки, але це скоріше виключення. Про наших чиновників скоріше можна сказати, що вони справді професійно можуть спрямовувати державні кошти у свою власну кишеню; чесний чиновник – це виключення. Проблема з кадрами є, але не настільки серйозна, щоб залишати на посадах відвертих хабарників і корупціонерів.

Категорично не сприймаю аргументацію секретаря ради, і більше того – закрадаються в душу деякі сумніви: а чи готовий він узагалі до очищення влади і чи бажає він підтримувати цей процес у нашому місті, чи, може, вже існують деякі «домовленості» з представниками беркутівського охвістя? Всім відомо, як дружина Беркута Ю.В. користувалася різноманітними пільгами, очевидно, прирівнявши свою персону до персони дружини Президента. Під її персону була створена в управлінні освіти посада спеціаліста методичного кабінету – посада вигадана та позаштатна. Коли з роботи йшла «незабвенная» Клименко Т., вона поставила секретарю ради умову: «Я піду в тому разі, якщо на посаду Лариси Беркут поставите мою невістку», що й було зроблено. 27 березня було дано розпорядження Барнаша про призначення невістки, а 31 березня вона приступила до роботи. Ця посада свого часу не була затверджена ні областю, ні міністерством, але якщо її займає вагітна, то вона зберігається за нею аж до закінчення декретної відпустки. Приціл дуже перспективний за планом беркутівського охвістя: Беркут перемагає на виборах, а його дружина Лариса знову займає свою посаду.

Постає питання до пана Дмитра: чи не задіяний він сам у цьому перспективному плані? Невже треба було вступати в «торги» з Клименко? Невже не можна було її зняти наказом – і все? Спитаєте, за що? Хай би в судах і доводила, що вона «свята й божа», і що її незаслужено звільнили. Та, врешті-решт, чому не звернувся секретар за допомогою до громади, до тих, чиї діти й вони самі потерпали від її «професіоналізму». Ніхто крім неї не міг так професійно «вибивати бабло» з усіх, хто до неї звертався. А якби відразу поміняли все керівництво управління освіти, то не треба було б вступати у зговір із корупціонерами. Питання й до правоохоронних органів, які теж свого часу не звернули увагу на цю незаконно створену посаду. Прошу мою статтю вважати зверненням до правоохоронних органів.

А ще стало відомо, що Мисан Г.В. теж передумав і відкликав свою заяву про звільнення. Чим же буде пан Григорій у свою чергу шантажувати нашого секретаря? А ще залишаються на посадах усі «шурупчики» системи Беркута, всі його радники-порадники, всі голови вуличкомів, у «кладовках» яких зберігалися прапори ПР на випадок поїздок на Антимайдан. Не зрушена стара структура ОВК (окружної виборчої комісії) та реєстру виборців, члени виконкому, котрі піднімали руки за всі злочинні та корупційні рішення Беркута, теж усі на місці… Парад посад вистовбурчився в очікуванні подальших наказів, а наказ буде один для всіх: реанімація влади Беркута в нашому місті. Якщо наш секретар не «з ними», то чи розуміє він серйозність ситуації? Сподіватися на улесливого недруга, що брехливо заглядає тобі у вічі, небезпечно та нерозумно – зрадять на першому повороті. Це люди старої системи, і їхня «родина там, где хорошо платят» (ну якщо не «хорошо», то хоча б стабільно). Надії на старий склад міських депутатів – теж ніякої: вони зараз усі зайняті своїм майбутнім статусом, шукають партії, під які б заскочити, щоб з ними знову пройти в депутати. Не перебирають нічим і ніким, деякі вже розміняли по п’ятій партії.

У місті зараз відбувається ще один парад – це парад мерів: їх уже не менше, ніж планет Сонячної системи. Буде прилучанам над чим ламати голову. Лізуть у мери ті, що свого часу споглядали за злочинними діями Беркута та його команди, споглядали та боязливо мовчали, а тепер, коли дорога до влади розчищена, вони ожили, зарухались і хутко поповзли до мерського крісла. Як же не вистачає закону про люстрацію та антикорупційного комітету в Прилуках! Із усього арсеналу порад пропоную тим прилучанам, які були активними громадянами під час революційних подій у нашому місті з 19 лютого, коли всі ми змусили стару владу піти у відставку, згуртуватись та об’єднатись, долучитися до люстраційного процесу. Судячи з усього, скоро для нас знову буде робота по очищенню влади, яку досі ніхто не чистив і не просіював, а тільки переставляв, робота по залученню до управління містом дійсно чесних і порядних професіоналів, а не тих професіоналів, котрі носять у собі заразний вірус корупції, прищеплений старою системою та владою. Ворог, на жаль, у нас і зовні, і всередині. Той, що поруч із нами, – страшніший за російського окупанта, бо окупант передбачуваний, а свій – неочікуваний і підступний, він пильнує слушної години, аби взяти реванш. Тож не дамо цим ворогам шансу, а досвід і надбання у нас уже є.

Пригадалася стаття «Таня – золота ручка», в якій я озвучила плани головної героїні: «Якщо Беркут не буде мером, ми на цю посаду знайдемо керовану нами людину». Кого ж підібрала стара команда? Хто буде в ролі цапа-відбувайла, якого триматимуть на короткому повідку? То хто в нас великий стратег, і чи не забагато він бере на себе відповідальності? Це той стратег, за яким буцегарня плаче і якого шукає кримінальний кодекс.

Слава Україні! І будьте пильні, бо ніхто не дасть гарантії, що реваншисти не почеплять на міській раді російський триколор.

З повагою, Ольга Костюк

Прочитано 26386 разів
Оцінити матеріал
(8 голосів)
Опубліковано в Редакційна стаття
Web-editor

Веб-редактор та адміністратор сайту.

Website : gradpryluky.info

Останнє від Web-editor

Подібні матеріали

4 коментарів